До сечостатевої системи собак належать нирки, сечовий міхур, уретра, простата та сечоводи. Найбільш важливими органами є нирки, оскільки саме вони виконують найважливіші функції – утримують водний баланс та рівновагу мінералів в організмі, а також виводять продукти метаболізму з тіла тварини.
Нерідко такі хвороби з'являються після перенесеного інфекційного захворювання, як наслідок змін у роботі організму.
Захворювання одного з органів цієї системи (особливо запальні) часто поширюються на сусідні структури, тому розглядати їх доцільно як єдине ціле.

Найбільш поширеними та небезпечними захворюваннями сечостатевої системи у собак є:

• Ниркова дисплазія – вроджене захворювання, що передбачає наявність труднощів та порушень у роботі нирок. Симптомами цієї хвороби є млявість собаки, відсутність апетиту, підвищена спрага, уповільнення або зупинка росту, часте неконтрольоване сечовипускання.
• Хронічна ниркова недостатність - захворювання, що свідчить про вкрай серйозні ушкодження нирок. На початковій стадії хвороби може спостерігатися блідість губ та ясен, анемія, втрата ваги, блювотні позиви та часте сечовипускання. Оскільки перероблені речовини не знаходять виходу з організму, тварина стає пригніченою. Хвороба повільно призводить до смерті, але при правильному лікуванні та догляді життя тварини можна продовжити.
• Цистит – захворювання, яке, попри загальну оману, зустрічається й у самців, і у самок. Це бактеріальна інфекція, яка при потраплянні в організм собаки призводить до труднощів сечовипускання, його повної або часткової відсутності, іноді до кровотеч під час процесу. Потрібне серйозне медикаментозне лікування.
• Простатит – захворювання простати у собак. Ця бактеріальна інфекція, як правило, спричиняє складнощі в процесі сечовипускання, з'являються гнійні виділення, а також спостерігається підвищення температури тіла. Хвороба може стати хронічною, тому своєчасне лікування антибіотиками під наглядом лікаря є обов'язковим.
• Камені в сечовому міхурі, що приводять до непрохідності виділень. Поява каменів у сечовому міхурі призводить до утруднення та почастішання сечовипускання, при цьому кількість виділень значно зменшується. У них може з'явитися кров, крім того, сама сеча набуває різкого і неприємного запаху. Ця хвороба може розвиватися через наявність інфекції в організмі собаки. Лікування хвороби може передбачати хірургічне втручання.

Ендоскопія широко використовується з діагностичною метою при захворюваннях сечостатевої системи (дослідження сечового міхура, уретри, сечоводів, матки).

ЦИСТОУРЕТРОСКОПІЯ – найменш інвазивний спосіб діагностики та лікування деяких захворювань сечовидільної системи. Поряд із традиційними методиками, такими як рентгенологічне та ультразвукове дослідження, цистоскопія дозволяє одночасно взяти матеріалу для гістологічного дослідження.

На відміну від УЗД, КТ, рентгенологічного дослідження, що передбачають в основному отримання двовимірних чорно-білих зображень, цистоуретроскопія надає можливість лікарю побачити кольорові зображення, за допомогою яких у динаміці можна відстежити патологічний процес.

Показаннями до проведення цистоуретроскопії є:

• хронічні та гострі запальні явища в сечовому міхурі;
• гематурія, дизурія, странгурія, поллакіурія;
• травма;
• конкременти.

ВАГІНОСКОПІЯ  

Ця ветеринарна маніпуляція призначається при підозрі на наявність новоутворень у піхву з метою їх дослідження та забору матеріалу для біопсії, а також з метою діагностики та з'ясування причин запальних процесів. Під контролем вагіноскопії проводять також деякі хірургічні втручання: висічення уражених ділянок піхви, видалення поліпів, кіст, новоутворень.

Ознаками захворювань репродуктивної сфери домашніх тварин, при яких може бути призначена вагіноскопія, є:

• безпліддя;
• незвичайні або кров'янисті виділення;
• травми в анамнезі;
• нетиповий зовнішній вигляд статевих органів;
• зміна забарвлення слизової статевих органів.